Стаття № 218: Символ Відання

Упереджуючи закиди зовнішніх, одразу зауважу, що означений текст аж ніяк не є спробою переписати чи доповнити Символ Віри Східної Церкви, а лише розкрити його духовний зміст. Це саме Символ Відання, хоча й складений на основі Нікео-Царгородського Символу Віри…



Відаю:

Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, ім’я Якого – Любов.

І Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденного перше всіх віків, ім’я Якого – Смирення.

Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного – рожденного, несотворенного, одноістотного з Отцем, через Якого все сталося.

Він для нас, людей, і для нашого спасіння з Неба зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною. І явив нам дорогу смирення, як і Сам Він – Смирення.

І розп’ятий був за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес у третій день, як було написано.

І вознісся на Небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і царству Його не буде кінця.

І Духа Святого, Господа Животворчого – Духа Смирення й Любові, що від Отця походить, що з Отцем і з Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення благодаттю на відпущення гріхів.

Чекаю духовного воскресіння мертвих через провини й гріхи свої, і життя будучого віку.

Амінь.



www.vedmedenko.org