Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 228: Свято Михайла


21 листопада (8 листопада за старим стилем) Церква відзначає Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Свято називається Собором тому, що в цей день згадується зібрання усіх ангелів небесних під началом архангела (головного за достоїнством серед сонму ангелів, від грецького “архі” – начало, верховенство, і “ангел” – вісник) Михаїла, який іменується ще архістратигом (начальником небесного воїнства).

Згідно з ученням Христової церкви світ невидимий, ангельський, уже існував до створення планети Земля. Це абсолютно справедливо і з наукової точки зору. Якщо розглядати еволюцію як засіб творення, то світ духовний (а точніше тонкоматеріальний) є продуктом розвитку матерії від неживої, через живу, до вищої форми існування матерії – матерії мислячої (людина); і до найвищої її форми – матерії тонкої, духовної (світ ангельський). “Природа мисляча” – це людина розумна, і тут “людина” не лише у земному розумінні даного слова, але й у значно ширшому, вселенському розумінні. (Хто сказав, що до створення нашої планети у всесвіті не існували міріади зоряних систем зі своїми, у тому числі й населеними планетами?.. “Господня земля, і все, що на ній, вселенна, й мешканці її...” (Пс.23:1)).

Людина – це творіння, яке бачить в серці своїм духовний закон (закон милосердя, вдосконалення, добра), наділене самосвідомістю (здатне до самоаналізу в світлі цього закону), та має свободу вибору; себто володіє трьома головними ознаками образу Божого. Тому важко не погодитися із того роду світоглядом, що ангели були створені (і творяться) шляхом еволюційного розвитку матерії, починаючи ще з прадавніх планет. Творяться й донині, тепер вже й на нашій Землі. Бо ж ангели – це колишні люди. Недаремно людей, які носять ім’я того чи іншого святого, у день пам’яті його християни вітають саме з “днем ангела”...

Людина за визначенням є дух, який має душу (волю, розум, емоції), і живе в тілі (тонкому, ефірному, за формулою святителя Феофана Затворника – у тонкій оболонці душі; та в плотському, грубофізичному, на нашій землі – у біологічному тілі). Після смерті речовинного тіла (“блаженне успіння” плоті) людина продовжує життя так само як дух, який має душу, і живе в тілі. Тільки в тілі уже не грубому, біологічному, – але в тонкому, духовному. І якщо за життя піднялася вона до певного щабля духовності, народилася згори від смирення (покаяння) й Духа – то по виході з речовинного тіла, перейшовши у нову якість буття, потрапляє за законом спорідненості до спільноти ангельської. І сама, за короткий час набувши вищої мудрості, стає власне ангелом: духом безплотним, але не безтілесним.

Ангели суть службові духи, бо Богові служать, як і свідчить святий апостол Павло: “Всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати” (Євр.1:14). Згідно з “Небесною ієрархією” Діонісія Ареопагіта, ми розрізняємо три лики (три ієрархії) ангелів. Кожен лик (або кожна ієрархія) ділиться на три чини (три ступеня служіння, три рівня божественного наближення).

Перший чин вищої ієрархії (першого лику) – серафими (в перекладі “вогненні”, “полум’яні”). Ці ангели є уособленням полум’яної любові. У книзі пророка Ісаї читаємо: “Бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі... Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваоф, уся земля повна слави Його!..” (Iс.6:1-3)

Другий чин – херувими (означає “розуміння”, “відання”). Херувимом, помазаним благодаттю на служіння, був і Люцифер (латинською “денниця”, “син зорі”) – ангел світлий. (До речі, поняття “ангел”, або “вісник Господній”, може засвоюватися іще при житті в тілі, як певний вид служіння. Саме в цьому стані – недосконалості тілесної – й можливі насправді падіння. У цьому розумінні і наш Адам – це також херувим, помазаний Господом на служіння віри, що впав з неба небес досконалості. Втім, Адам був покаявся...) Як свідчить нам Слово, Люцифер впав у звабу духовну (церковною “прелесть”), гординю, допустив порушення волі Божої (себто гріх, беззаконня), і так впав з висоти, бувши скинутим з неба архангелом Михаїлом (саме цього ангела смирення призначив Господь очолити духовну війну проти зла) разом із тими, хто пішов за ним. Через нерозкаяність свою отримав він ім’я диявол (“ошуканець”) і сатана (“ворог”, “супротивник”), ставши уособленням вселенського зла, архетипом гордості та лукавства.

Про цю війну в сфері духа (вона ж точиться в небі нашого ума і донині) читаємо в книзі Об’явлення святому апостолу Івану Богослову (грецькою Апокаліпсис): “І сталась на небі війна: Михаїл та його ангели вчинили зо змієм війну. І змій воював та його ангели, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені...” (Об.12:7-9) Цей вірш і став підставою називати архангела Михаїла “архістратигом”. Деякі екзегети (тлумачі Святого Письма) убачають в образі Михаїла Самого Господа нашого Ісуса Христа, виходячи з того, що Христос є вісником волі Отця Свого (“вісник” же грецькою і означає – ангел). Господь є втіленням волі Божої, Богом во плоті, істинно боголюдиною (Михаїл означає: “Хто як Бог”), і всі ангели небесні підкоряються Йому. У будь-якому випадку цей Архангел, що на іконах зображується в образі прекрасного юнака з вогненним мечем слова й благодаті, є найдосконалішим воїном Божим.

Третій чин вищої небесної ієрархії – престоли, на яких сидить Господь. Їм дана влада чинити праведні суди Божі, як і сказано: “Він для суду поставив престола Свого” (Пс.9:8); та “Справедливість та право – підстава престолу Його…” (Пс.96:2)

Три чини другого лику (другої, середньої ієрархії ангелів) такі: господства, сили, влади.

І, нарешті, три чини останнього, третього лику ангелів – начала (начальства), архангели й ангели. Вони найближчі до людей, і є нашими охоронителями.

Святий отець Церкви Григорій Двоєслов пише: “Ми приймаємо дев’ять чинів ангельських, тому що з свідоцтва Слова Божого знаємо про ангелів, архангелів, сили, влади, начальства, господства, престоли, херувимів, серафимів. Так, про існування ангелів і архангелів свідкують майже всі сторінки Священного Писання; про херувимів та серафимів, як відомо, розповідають часто книги пророцькі; імена іще чотирьох чинів виявляє апостол Павло у Посланні до ефесян, кажучи що Христос «вище від усякого уряду (начальства. – Авт.), і влади, і сили, і панування (господства. – Авт.)» (Ефес. 1.21); і він же в посланні до колосян пише: «Він [Христос] є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, – усе через Нього й для Нього створено!..» (Колос. 1.15-16) Отже, коли до тих чотирьох, про які він говорить ефесянам, тобто до начал, влад, сил і господств, додати престоли, – то окремо визначаться п’ять чинів; а коли до них приєднаються ангели, архангели, херувими та серафими, то, зрозуміло, виявиться дев’ять чинів ангельських”.

А святий Іван Златоустий додає: “Є, воістину є й інші сили, яких навіть імен ми не знаємо...”

Деяким вищим ангелам у Святому Письмі засвоюються власні імена. Таких імен маємо два у канонічних книгах: Михаїл (“Хто як Бог” – Дан. 10.13;12.1; Юди 9; Об. 12.7–8) та Гавриїл (“Муж Божий”, “Сила Божа” – Дан. 8.16;9.21; Лк. 1.19,26). Також чотири імені ангелів у книгах неканонічних: Рафаїл (“Допомога Божа”, “Зцілення Боже” – Товита 3.16;12.15), Уриїл (“Вогонь Божий”, “Світло Боже” – 3Ездри 4.1;5.20), Селафиїл (“Молитва Божа” – 3Ездри 5.16) та Ієремиїл (“Висота Божа” – 3Ездри 4.36). Окрім цього благочестиве передання згадує імена іще двох ангелів: Ієгудиїл (“Хвала Божа”) та Варахиїл (“Благословення Боже”).

Тропар (головна пісня свята): “Небесних воїнств архістратиги, завжди молимо вас ми, недостойні, щоб вашими молитвами оберігали нас покровом крил духовної вашої слави, охороняючи нас, що старанно припадаємо до вас і взиваємо: «Від бід визволіть нас, як чиноначальники Небесних Сил…”

http://www.vedmedenko.org.ua/

Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: