Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 26: Меч херувимський


Запитання читача:
На іконах архангел Михаїл зображується з мечем полум’яним у руці. А в Біблії сказано, що після вигнання з раю Господь поставив на вході до нього херувима з мечем, що обертається. Що це за меч такий?

Відповідь:
У першій книзі Біблії, “Буття”, читаємо:

“І сказав Господь Бог: «Ось став чоловік немов один із Нас, щоб знати добро й зло (тут гірка іронія: Ось і став “богом”, послухавшись голосу плоті своєї, – пішов шляхом пізнання добра через зло, насправді ж роз’єднавшись з Нами, втративши благодать богоєднання). А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, – і не жив повік-віку» (Але Господь осміяним не буває. Він Законодавець, Він же й Вседержитель. Він встановив Закон: возлюби, і за законом спорідненості (Бог є любов) перебуватимеш у вічному блаженстві з Творцем сущого, правдиво обожишся, споживатимеш дари Духа Святого з духовного древа життя – древа богопізнання. Коли ж ні, то результатом беззаконня твого (власне, гріха – див. Перше послання апостола Івана, 3 розділ, 4 вірш) буде прокляття. Прокляття – тобто роз’єднання з Божеством. Ти сам позбавиш себе духовного Едему, знищиш рай в серці своїм, і замість “миру і радості у Дусі Святім” отримаєш пекло (грецькою “ад” – місце темряви), де “тільки плач і скрегіт зубів”. Плач від нещасливості своєї, і скрегіт зубовний від злості на Бога, ближнього, та й на самого себе…).

І вислав його Господь (його – тут Адама, перших людей віри) із еденського раю, щоб порати землю (щоб працювати над собою, обробляти землю сердець своїх, яка заросла терниною і осотом, забуяла духом користолюбства й насильства. Щоб відшукати в собі той загублений рай, відновити втрачений зв’язок, віднайти “дорогу давню”, дорогу до древа життя…), з якої узятий він був.

І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя” (Буття, 3.22–24).


Херувими – то ангели відання. Саме слово “херувим” власне й означає “відання”, “знання”. У Біблії вони зображені багатоокими. Тут повнота бачення духовного, повнота відання істини. Так у Єзекіїля про херувимів читаємо:

“А все їхнє тіло (духовне, безумовно, тіло, бо ж ангели – “суть службові духи”), і їхня спина, і їхні руки, і їхні крила… повні очей навколо (тут всесторонність просвітлення правдою, де “очі спереду і ззаду” – це знання минулого й майбутнього, освячені світлом істини діла та стремління)…” (Єзекіїля, 10.12.) .

Меч херувимський – то є меч духовний, полум’яний. Меч слова Божого духовного, віри, яка від слухання, та благодаті, яка по вірі смиренній дається. Як і свідкує про це “апостол народів” Павло: “Візьміть… меча духовного, який є Слово Боже”; “Бо наш Бог – то «палючий огонь»!” (див. Послання апостола Павла до Ефесян, 6.17, та До Євреїв, 12.29).

Цей меч знаходиться на сході від Едему... Що є “схід” біблійною мовою? Схід – це напрямок до сонця. А “Сонце правди – Христос!” Саме Він названий у Слові “Сходом з висоти” (див. Від Луки, 1.78). І саме цього напрямку й слід триматися тим, хто хоче віднайти дорогу до Раю.

“Я є Шлях”, – урозумляє Господь. “Я є шлях, і правда, і життя”. Шлях правди, що веде до життя вічного. До того живоносного Древа, плоди якого є плодами Духа, що про них сказано: “А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність. Закону нема на таких!” (До Галатів, 5.22–23). Але, щоб здобути ці плоди, треба пройти крізь “меч, який обертається” – через обрізання духовне, про яке мовить пророк: “Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні шкірки…” (Єремії, 4.4). “Віддай плоть – прийми Дух”, – навчають отці Церкви. І Петро благовістить:

“Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі – чесноту (щирість самозречення, нелукаву чистоту намірів), а в чесноті – роздумування (обрізування “затовстілих вух” розуму духовним мечем слова відання), а в роздумуванні – стримання (обтинання своєї волі волею Божою, обрізання “крайньої плоті” пожадань тілесних круговим мечем посту й молитви), а в стриманні – терпеливість, а в терпеливості – благочестя (благочестя смиренномудрості: хрещення духовне, нерукотворне обрізання Духом через повне занурення у віру Христову смиренну), а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов (аж до повного розчинення в святій енергії любові: “Возлюби Господа, Бога свого, та ближнього свого, як самого себе…”).

Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа (не залишить нас без плодів благодатного древа життя, райського древа богопізнання. “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його…” (Від Івана, 17.3))” (Друге Петра, 1.3–11).

Слово Боже – це Слово для нас і про нас. І всі події, всі епізоди Святого Письма завжди є тінню духовних речей. Бо ж і древо життя – древо віри, надії та любові – в нас. І “Христос в нас – надія слави” (див. До Колоссян, 1.26-27). І Царство Небесне, предвічний Едем – в нас. І війна архистратига Михаїла із “змієм великим, вужем стародавнім, що зветься диявол і сатана”, також в нас. І херувим з мечем, що обертається, – в нас! Бо й всі ми, хто йде дорогою правди на схід, зрештою також покликані стати вісниками слави Божої, ангелами відання, “херувимами помазанними”, як і тлумачить це святий Макарій Єгипетський:

“Дійсним і безсумнівним було те, що бачив Пророк (Іезекііль. – О.В. ) у захопленні; але воно вказувало на інше, було прообразом чогось таємничого й божественного, таємниці справді захованої від родів, однак виявленої в останні часи... Пророк споглядав таємницю душі, яка повинна прийняти Господа свого і стати престолом слави Його. Тому що душа, яку Дух приготував як сидіння й оселю Собі, і благоволив приєднати до світла Свого, і освітив невимовно красою слави Своєї, робиться вся – світлом, вся – лицем, вся – оком; немає в ній жодної частини, що не була б сповнена очей світла, тобто немає в ній нічого затьмареного; але вона цілком стає світлом і духом, вся сповнена очей, і не має ніякої останньої, або задньої сторони, але звідусіль показується лицем, бо зійшла на неї і возсідає на ній невимовна краса Христова…”

Віддай плоть і прийми Дух. Суворий і ясний шлях віри… Благословен, хто відшукав його! Благословен, хто йде цим шляхом. “Благословен, хто йде в ім'я Господнє”: в ім'я смирення, в ім'я любові, в ім'я спасіння...



www.vedmedenko.org


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: