Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 50: Хресна дорога


Запитання читача:
Дякую за нову рубрику, котру веде протодиякон отець Олег Ведмеденко. Це дуже добра справа для кращого розуміння Святого Письма. Маю також запитання до нього. Прошу пояснити, як зрозуміти Євангеліє від Матвія, 10.38: “І хто не бере хреста свого і не йде слідом за Мною, той не достойний Мене…”

Відповідь:
Хто є для нас Ісус? Він – Христос, тобто Спаситель наш, Господь (Пан, Господар) і Учитель. Він Той, Хто вказав нам Шлях до спасіння. Ми ж, що спасаємось, відповідно – християни: учні й наслідувачі Христа. Проте достойні ми називатися Його Ім’ям лише тоді, коли є правдиво Христовими: не за назвою тільки, але за суттю. Коли дійсно служимо Йому і втілюємо на практиці свого життя Вчення Його, коли дійсно ідемо тим шляхом, що Він нам показав.

Що ж то за Шлях? Це шлях смирення, шлях розп’яття, смерті й воскресіння. Ми повинні, за словом апостольським, щодень розпинати в собі гріх разом з Христом; щодень помирати для гріха разом з Ним; а відтак і щодень воскресати в життя вічне (оживати духовно) разом з Ісусом. Як вчать Отці Церкви, це і є “ясний та суворий шлях віри”. Але до розп’яття треба іще дійти, і помиляється той, хто думає не змиривши себе піднятися до Неба, піднятися на висоту розп’яття, смерті для гріха й воскресіння в життя вічне. Як зазначив преподобний Іван Лествичник, неможливо одним кроком піднятися на вершину драбини (церковнослов’янською – лествиці).

То з чого ж починається шлях до спасіння? Він починається з хресної дороги. До Голгофи іще треба дійти! І йти треба не з порожніми руками, але несучи, як і Христос, хрест свій, – хрест смирення. Тому то й дорога ця – то дорога смирення…

“Я альфа й омега, початок і кінець”, – говорить Ісус. Альфа – це початок шляху: це покаяння з плодами смирення, взяття на плечі свої хреста Господнього. Омега ж – сходження на висоту досконалої любові через воскресіння, тобто через глибоке смирення, яке веде до повного богоєднання з Отцем – до Царства Небесного, Царства Божого, до вознесіння.

Вчення Господнє полягає в одному слові – Возлюби! Але людина заперечує: Господи! Легко сказати: “Возлюби”. А я не можу!.. Не можу возлюбити свою тещу, якій до всього є діло, сусіда скандаліста, що постійно “п’є з мене кров”, свого начальника самодура, недолугих підлеглих, чоловіка п’яницю, колег інтриганів… Не можу возлюбити того бомжа, що, м’яко кажучи, не зовсім приємно пахне… Ну, не можу!.. – Так, – каже Господь, – Я знаю, що ти є недосконалий. Я знаю, що тобі важко одразу піднятися на цю висоту. Тому Я даю тобі “драбину”. Для того щоб возлюбити – ти спочатку змирись, а уже цією драбиною смирення й піднімешся до висоти досконалості… – А що воно таке, смирення? Як стати смиренним? – Це дуже просто, – відповідає Він, – смирення полягає в тому, щоб прийняти ближнього свого і обставини свого життя такими, якими вони є! Без гніву й роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи: смиренно, з миром. От і все…

Як усе просто! Возлюби, а для цього змирись, а отже прийми ближнього свого і обставини свого життя такими, які вони є! Візьми їх, як хрест на свої плечі, і йди услід за Мною… В цьому уся суть вчення Христового, вся суть спасіння!

Сказав Господь: Навчіться від Мене, бо Я тихий (смиренний) і серцем покірливий, і знайдете спокій душам вашим… Я є Двері! Хто ці двері знайде (двері смирення), той ввійде (в Царство Благодаті), і вийде (з полону країни рабства гріха – звільниться від проблем світу цього), і пажеть (їжу як духовну, так і фізичну: “Шукайте перш за все Царства Божого, а все інше вам додасться…”) знайде… Я є Двері. Хто іншими дверима хоче увійти – той злодій і розбійник (злодій, бо обкрадає сам себе, позбавляючи себе благодаті Божої, яка дається лише по вірі нашій смиренній).

“Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать…” Тож візьмімо на плечі хрест свій, зодягнімо ярмо смирення, що насправді є легке для тих, хто не озирається назад. І йдімо вперед, не збочуючи з дороги Христової ні ліворуч, ані праворуч, щоб бути нам достойними Його, Творця й Виконавця спасіння нашого.

“Зміцняй [Господи] стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися…” (Пс. 16(17).5)

Благословен, хто йде во Ім’я Господнє!..




Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: