Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 78: Чи можна втратити спасіння?


Запитання читача:
Чи можна втратити спасіння?

Відповідь:
Так, нажаль, можна. Як сказав свого часу отець Церкви, святий Іван Ліствичник: “Немає місця безпечніше, аніж Небо, однак диявол і там не встояв…”

Як часто доводиться чути із уст деяких самовпевнених християн (як правило, з числа новонавернених): “Я вже спасся! Я спасенний! Алилуя!..” Дійсно, сказав Господь: “Хто увірує й охреститься – буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде”; та “Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий…” (див. Євангеліє від Марка, 16 розділ, 16 вірш; також Послання апостола Павла до ефесян, 2 розділ, 8 вірш). Але сказано й інше: “Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, хай стережеться, щоб не впасти!”; та “Та й демони вірують, – і тремтять…” (Перше послання до коринфян, 10 розділ, 12 вірш; Соборне послання апостола Якова, 2 розділ, 19 вірш).

“Хто увірує й охреститься – буде спасенний…” Не про буквальне хрещення (або ж не лише про буквальне) повідає тут Господь, але про духовне! Суть таїнства хрещення полягає не в тому, щоб увійти у воду сухим, а вийти – мокрим. Ні. Хрещення (грецькою – “повне занурення”) – це повне занурення у віру смиренну, яка від слухання слова Божого, по духу явленого, та в благодать, що по вірі вона. По СМИРЕННІЙ вірі!..

Сказав Господь: “Я – двері: коли через Мене хто ввійде – спасеться…” (Від Івана, 10 розділ, 9 вірш). Що означає ввійти через двері, які є Христос? Що це за “двері”? Знову ж таки, ЦЕ – ДВЕРІ СМИРЕННЯ, єдині двері, які ведуть до небесного царства благодаті. “Навчіться від Мене, – указує Господь, – бо Я лагідний і сумирний серцем (Я – смиренний!) , – і знайдете спокій душам своїм” (див. Від Матвія, 11 розділ, 29 вірш). І знайдете “двері”, і знайдете “праведність, мир (спокій) і радість у Дусі Святім”, що і є, власне, царством Божим (див. Послання до римлян, 14 розділ, 17 вірш)...

Кожен, хто ступає на дорогу праведності, знаходить спасіння. Кожен, хто збочує з неї, – втрачає його. У чому ж праведність? І хто такий праведник? Праведник – це той, хто:

1) шукає правду;

2) а відтак і знаходить її в Ісусі Христі;

3) і, нарешті, йде цією дорогою правди, яка веде в життя вічне.

Правда ж – в єдиному слові: “Возлюби!” Возлюби, а для цього смирись, а отже, прийми ближнього свого, і обставини свого життя такими, які вони є. От і все. Як простоё і як, виявляється, важко...

Насправді є лише дві дороги. Перша – це дорога праведності, шлях “з Єрихону в Єрусалим”. А друга – навпаки, дорога “з Єрусалиму в Єрихон”. І поняття праведності або грішності – суть поняття лише напрямку ходи. “Камо грядеши?” – “Куди йдеш?” Чи дорогою смирення, яка веде до любові досконалої, а чи шляхом гордині фарисейської, що веде до загибелі. Допоки йдеш у напрямку Єрусалима нового, духовного, – ти спасенний. А щойно зупинишся, або підеш у зворотному напрямку, – то засуджений. “Пам’ятайте про жінку Лотову!..” Важливо не просто знайти цю дорогу спасіння, не просто зробити декілька кроків, але пройти нею до кінця, за золотою піснею псалмоспівця: “Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися...” (Псалом 16, 5 вірш).

Таким чином, проголошувати своє спасіння я можу лише в тому розумінні, що Господь дійсно приготував його для мене, і я, відповідно, приймаю його. Але сказати: “Я – спасенний” – все одно, що сказати: “я – досяг мети” . На жаль, іще не досяг. Але знаю ціль, шлях і засоби досягнення її. Я став на цей шлях, я іду цією дорогою і прошу: поможи мені, Боже, пройти її до кінця, не схибивши з неї ні ліворуч, ані праворуч! Веди мене, Господи, від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу. Кожного дня спасаючи, і наближуючи моє доконечне спасіння…

“І це тому, що знаєте час. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували” (До римлян, 13.11). Але: “А коли праведний відвернеться від своєї справедливості та зробить кривду, то Я покладу спотикання перед ним, – і він помре… Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив” (Книга пророка Єзекіїля, 3 розділ, 20 вірш)...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: