Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 83: І сказав Бог: сотворімо людину...


Запитання читача:
Що говорить релігія? Вона стверджує, що Бог з жменьки землі створив чоловіка, а з ребра його – жінку…

Відповідь:
Правдива релігія, істинне християнство завжди трактувало Біблію як належить, тобто по духу, за принципом, що виражений у самому Писанні: “Буква вбиває, а дух оживляє” (див. 2Кор. 3.6). “Відкинь непотрібність історії (біблейської історії!), – наставляє святий Кирило Олександрійський (375 – 444 рр.), – і зніми ніби деревину букви, та дійди до самої серцевини рослини, тобто ретельно досліди внутрішній плід заповіданого, і споживи в їжу”. “Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”, – попереджає апостол Павло (2Тим. 4.3–4).

Насправді не місив Бог глини в кориті, та не ліпив із неї Адама. Також не вдихав йому через соломинку або за допомогою шланга дихання життя, і не виймав під наркозом ребра його. Покиньте байки нерозумним дітям! “Це все в притчах Ісус говорив (в притчах – тут: мовою символів), і без притчі нічого Він їм не казав (!), щоб справдилось те, що казав був пророк, промовляючи: «Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу…” (Мф. 13.34–35). Біблія – книга духовна, і розуміти її потрібно духовно. Як влучно висловився Джеймс Хеттон, англійський геолог: “Не варто розглядати Святе Писання в якості підручника з геології чи будь-якої іншої науки”.

Адам і Єва – не просто перші представники роду Homo sapiens, але й біблійний символ, архетип людства – першої цивілізації взагалі, і людей віри зокрема. Ім’я Адам означає “Земний” – тут, буквально, “створений із землі”: з хімічних елементів землі шляхом еволюції тваринного світу планети. Єва – “Життя”. Чоловік біблійною мовою символізує віру та розум; жінка – відповідно життя й чуттєвий світ людини. На іншому рівні Чоловік – Господь, Христос; Жінка – Церква. Чоловік – людина віри; жінка ж – громада: “Покине тому чоловік (муж віри) батька й матір (старе своє розуміння смислу буття і старе, гріховне життя своє), і пристане до дружини своєї (до життя праведного), – і будуть вони обоє одним тілом. Ця таємниця велика, – а я говорю про Христа та про Церкву!” (Еф. 5.31–32).

Таким чином Адам – суть перші люди вірі. Ребро його – кістяк Церкви Божої, першоапостоли людства (ребра захищають серце та дихання, тобто віру й благодать Всесвятого Духа, перебуваючу в церкві праведників). Єва ж – власне церковний загал, маси віруючих та вірних, тіло Христове.

“І сотворив Господь Бог людину з пороху земного…” (див. перші глави першої книги Біблії, Буття). Тут створив людину у всій повноті її: як дух, душу (розум і волю), так і тіло. За словом Серафима Саровського: “Усі ці три складові нашого єства сотворені були з пороху земного, і Адам не мертвим був створений, але діючою тваринною істотою, подібно до інших Божих створінь, які живуть на землі”. А “…І дихання життя вдихнув у ніздрі її” – це дихання благодаті Всесвятого Духа. За Серафимом: “Але ось в чому сила, що коли б Господь Бог не вдихнув потім в обличчя його дихання життя, тобто благодаті Господа Бога Духа Святого що від Отця походить, і в Сині покоїться, і заради Сина в світ посилається, то Адам, якби не був він досконало і прекрасно створений над іншими Божими створіннями як вінець творіння на землі, усе ж-таки був би не маючим всередині себе Духа Святого”. Тобто не маючим ні молитви серця, ні внутрішнього боговідання, а ні богоспоглядання як вищої форми містичного досвіду. А не маючи містичного досвіду Божественної реальності Адам був би духовно мертвим перед Господом. Тому дано було людині сприйняти цю Благодать, і “…стала людина живою душею”.

“І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон…” Тут “сон” – це бачення істини, одкровення Господнє, як сказано: “у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, – тоді відкриває Він вухо людей і настрашує їх осторогою…” (див. Йова 33.14–16). Цей сон – від Бога, сон позитивний, так би мовити сон із знаком плюс. Як видно, “вечірній Адам” (“І був вечір, і був ранок: день шостий…” “День” староєврейською мовою – “йом”, що означає також “період”, “етап”, і починається він з вечора) росте, піднімається над звірячими своїми інстинктами, і в кінці кінців стає “Адамом вранішнім” – духовним, який живе богопізнанням, удосконаленням духа. Він (“він” – маються на увазі найперші, найстійкіші, найдосконаліші з тих, кому відкрився цей досвід, відкрилася Істина) досягає стану досконалості, і є поки що самодостатнім: його діяльність не розповсюджується назовні, він “спить”, “дрімає на ложі”. Але “Не добре, щоб бути чоловіку (вірі, істині) самотнім”. Віра повинна розповсюджуватися! Царство Боже, як розчина в тісті, повинно розростатися в серцях людських: “Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю…”

“…І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце…” Тілом, а не м’ясом! Господь є глава, а Церква – містичне Тіло Його...

“Відкинь непотрібність історії…”


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: