Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 86: Хрещення Духом


Запитання читача:
Як відомо, Іван Хреститель обіцяв, що Ісус Христос буде хрестити Духом Святим. Відносно хрещення Духом існують найрізноманітніші думки. То що ж це таке? Чи всі християни хрещені Духом? І чи можливо, щоб людина “мала Духа Святого”, але не була хрещена Духом?

Відповідь:
Слово “хрещення” походить від грецького “баптисма”, і означає “занурення”. Таким чином хрещення Духом Святим це ніщо інше, як повне занурення в благодать Всесвятого Духа. Однак хрещення насправді є єдиним і нероздільним, як нероздільна Сама Трійця: хрещення в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. І коли ми говоримо про хрещення Духом, то тут йдеться не про якесь окреме явище, але про домінуюче.

Коли людина іще тільки приходить до віри, знаходиться у першому дні “Шестидневу” творіння духовності, на першому щаблі “драбини в Небо”, – то в духовному робленні домінує хрещення “в Ім’я Отця”: “Вірую в Єдиного Бога, Отця Вседержителя…” І Іванове хрещення, як хрещення покаяння, власне й було хрещенням у віру (точніше хрещенням відродження віри, бо Іван хрестив юдеїв – народ віри, який до того часу уже майже втратив віру навіть підзаконну, ставши фактично беззаконним. До речі, така ж ситуація з абсолютною точністю повторюється і в наші дні. Бо сьогодні, якщо дивитися на події духовними очима, в релігійному світі відбувається саме Іванове хрещення! І сьогодні з амвонів усіх релігійних деномінацій звучить заклик до покаяння: “Покайтеся, бо наблизилось!..” Повторюю: я говорю тут не про букву, але про дух Писання).

Наступний етап – хрещення “в Ім’я Сина”: “І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого…” На цьому етапі домінує Син – Слово, Яке стає плоттю. Це період втілення, всиновлення, реалізації віри, яка “від слухання”. Таємниця, захована від віків і родів, – Христос у нас… Цей період знаменується зростанням у Слові до висоти прийняття заповіді Любові, народженням згори (отриманням благодаті смирення – тобто “зачатку Духа”). Знаменується ділами віри вже не страху ради, але Христа ради. Це період духовного зростання “від віри у віру”. Тут віруючий уже не раб, але син! Це є період зростання в нас віри, чинної любов’ю, від різдва її до воскресіння; надбання та примноження містичного досвіду єднання з Творцем посередництвом живої молитви серця – смиренної молитви, або ж молитви смирення; відчуття присутності Божества, бачення слави Його, слави, як “Єдинородного від Отця”: “…А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне” (Ів. 4.14). “Сказавши оце, Він дихнув і говорить до них: прийміть Духа Святого…” (Ів. 20.22).

І, нарешті, хрещення “в ім’я Духа”: “І в Духа Святого, Господа животворчого…” Це етап домінанти ІНШОГО Утішителя – уже не СЛОВА, але ДУХА Правди. Те, що відчувалося серцем спочатку лише як “зачаток Духа”, та й то більше у вигляді короткочасних осяянь, – зростає до глибини містичного досвіду Божественної реальності. Це період глибокого смирення, зростання “від слави в славу”, від Воскресіння до Вознесіння, і аж до П’ятидесятниці... Період прийняття сили, помазання на служіння та зростання “від сили в силу”. Період, коли вірного “супроводжують ознаки такі…” (див. Мк. 16.17); період набуття в повноті дарів Всесвятого Духа – період підйому до висоти досконалої любові, висоти Боговідання та Богоспоглядання. Період обоження... І немає межі цьому вічному “зануренню” в Благодать.

“Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього” (Ів. 7.38–39). Прийняти і повністю віддатися цьому благословенному “Храмовому потоку”, повністю зануритись, хреститися в ньому, – ось воно, хрещення Духом Святим!..

Чи кожний номінально охрещений християнин АВТОМАТИЧНО піднімається до цієї висоти? Безумовно, ні! Царство Боже зусиллями береться, і таїнство хрещення (в православ’ї воно доповняється таїнством миропомазання, яке й символізує хрещення Духом) лише відкриває шлях. І хоча в ньому присутня ВСЯ повнота Благодаті, та не кожен може й готовий її прийняти, але “НАСКІЛЬКИ МОЖЕ ВМІСТИТИ”. Це так, ніби для хрещення Духом необхідно було б ціле “відро” Благодаті, а серце може вмістити лише “наперсток”... З цього приводу апостол сказав: “Тож кажу я: поки спадкоємець (християнин – спадкоємець Благодаті, “співспадкоємець Христів”), дитина, – (поки іще дитина: іще харчується лише “чистим словесним молоком”, і не їсть “твердої” духовної їжі “мужа досконалого в міру зросту Христового”), він нічим від раба не різниться (а “раб” – не син, рабу іще належить зрости у вірі до рівня “сина”), хоч він пан над усім (хоча “де юре” все для нього вже готове, тільки зумій прийняти це “де факто”)” (Гал. 4.1).

Чи може людина мати Духа Святого, якщо вона іще не “хрещена Духом”? Звичайно! Бо і смирення, і покаяння, і віра, та й саме Слово, від якого походить віра, – все цим Духом звершується. “Бо знаємо, що все творіння разом зітхає й мучиться аж досі; але не тільки воно, але йми самі, маючи ЗАЧАТОК Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла” (Рим. 8.22–23).

“І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відміряв тисячу ліктів, і перепровадив мене водою по кістки. І відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по стегна. І відміряв ще тисячу, і був потік, якого я не міг перейти, бо стала великою та вода, на плавання, потік був неперехідний. (Єзек. 47.3–5).


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: