Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 88: Пасха сумна й Пасха радісна


Запитання читача:
Скажіть будь ласка, чи це правда, що перші християни відзначали сумну Пасху, тобто смерть Божого Сина? І лише потім почали відзначати Пасху як день воскресіння Ісуса Христа. Волинська обл., с. м. т. Любешів, (підпис).

Відповідь:
Це дійсно так. А детальною відповіддю на це запитання хай буде уривок із книги-дослідження отця Юліана Катрія “Пізнай свій обряд!”:

“Апостоли й перші християни святкували разом із євреями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і сполучену з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті.

В другому віці, поруч хресної Пасхи, починає також входити в практику і радісна Пасха в честь Христового Воскресіння, що її святковано в неділю по єврейській Пасці. У зв’язку з тим подвійним святкуванням хресної і воскресної Пасхи почався між християнами довгий і завзятий спір про сам день святкування Пасхи. Спір постав тому, що щораз більше почав змінятися погляд на сам характер свята. Первісно дивилися на Пасху, як на день смутку й посту в честь Христової смерті, а тепер хотіли злучити з нею радісну річницю Його світлого Воскресіння, що не годилося зі смутком, ані з постом. Загал християн став святкувати Пасху Христового воскресіння в неділю, але деякі християнські громади, передусім у Малій Азії, вперто празнували Пасху разом із євреями чотирнадцятого нісану, першого весняного місяця (“нісан”, або “авів” – місяць давньоєврейського календаря, припадає на наші березень-квітень). Від дня 14-го нісану названо ті громади «квартодецімани», що значить «чотирнадцятники».

Собор у Нікеї (325 р.) поставив кінець тим довгим і болючим спорам. Він порішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня; що не можна йти за єврейським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, по першій повні місяця, по веснянім зрівнянні дня й ночі.

В ході IV – V віків святкування празника Пасхи продовжується з одного дня на цілий тиждень, який зветься «світлим тижнем» у противенстві до тижня перед Великоднем, що має назву «великого» або «страсного».

Збірка церковних законів під назвою «Апостольські постанови», які були списані в Сирії коло 380 року, але мали б походити з апостольських часів, про світлу седмицю так кажуть: «Через цілий великий і наступний по нім тиждень хай слуги (Божі) не працюють, бо той – це тиждень мук, а цей – це тиждень Воскресіння, і треба слухати наук» (VIII, 33).

Шостий Вселенський Собор (621 р.) у справі святкування світлого тижня рішив: «Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (цебто до Фоминої неділі) вірні повинні через цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах і співах і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання Святого Письма та брати участь у святих Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося…»”


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: