Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 91: Чи розуміє Бог українську мову?


Запитання читача: Я прихильник української мови в наших церквах, але кажуть, і навіть пишуть в газетах, що Бог української мови не розуміє. Що коли відправа йшла українською мовою й молдавською мовою, то Бог молдавську мову прийняв, а українську – ні. Що це таке? Іде війна проти української мови вже на релігійному ґрунті?
Іще. Мало молодих людей ходить до церкви, а пояснення від них можна почути таке: “Ми не розуміємо, що там читають…”
Тарасюк М.В., с. Дуліби Турійського р-ну Волинської обл.

Відповідь: Воістину дивним, якщо не сміховинним є твердження деяких представників Російської православної церкви в Україні (більш відомої як УПЦ Московського патріархату) про нібито безблагодатність української мови. Хіба по мові дається благодать, а не по вірі? Та й Господь насправді не слова слухає, але серця людські. Слова ж – не Йому потрібні, але нам, немічним, як про це сказав ще святий преподобний Ісак Сирійський: “Тиша є таємницею майбутнього віку, а словеса – суть зброя віку цього”.

Що ж до “благодатності” (у тому смислі, як це розуміють означені ревнителі чистоти мови православних богослужінь), то не староболгарська мова повинна була б бути “найблагодатнішою”, але давньоєврейська (мова гебру, іврит), що нею писані книги Святого Письма Старого Завіту, або арамейська, якою розмовляв Сам Христос та учні Його, або, зрештою, давньогрецька, що нею написано більшість книг Священного Писання Нового Завіту. Та й сучасна зрусифікована церковнослов’янська мова далеко вже не є тією староболгарською (точніше солунським діалектом староболгарської), що її запровадили як мову богослужбову на наших теренах святі брати Кирило (в миру Костянтин) та Мефодій.

Мова ця була доречною, а отже й прийнятною тоді, влітку 988-го року, коли наступило офіційне вже охрещування киян. У той час і прийнято було потрібні богослужбові книжки з Болгарії, прийнято й болгарський правопис, що його упорядкували просвітителі слов’янських земель та їхні учні. Цей правопис зветься старослов’янським, і мова, що прийшла у церковне життя, мова староболгарська, – була на той час прийнятною для русичів, адже Київ стояв у самому центрі східнослов’янського державного життя. Від святих Кирила й Мефодія отримали ми і переклад Святого Письма з грецької на слов’янську мову. Сьогодні ж нею не говорять навіть самі болгари та македонці, втім, як і сучасні греки говорять новогрецькою, а не давньогрецькою мовою.

До речі, що до зрозумілості мови богослужінь. З цього приводу пригадується така собі оповідка. Одна бабуся, коли її запитали, чи подобається їй храмова служба, відповіла: “Дуже подобається: так правлять, так правлять!.. Усе життя до церкви ходжу. Ось лишень не розумію, що то за Оксана на вишні (мається на увазі спів “Осанна в вишніх”, тобто “Спасіння на небесах” євхаристійного канону літургії вірних), про яку там співають…”

Дійсно, навіть випускники духовних академій тримають у себе саморобні словники, аби зрозуміти суть написаного цією мовою. Хай спитають у своїх парафіян ті, хто твердить, ніби церковнослов’янська є “всім слов’янам зрозумілою”, чи розуміють вони, коли чують у молитвах перед літургією такі, наприклад, вирази: “тук свой затвориша”, або “яко скимен обитаяй в тайных”? Можна вказати на вирази ще складніші, як от слова з 67-го псалма: “Вскую непщуете, горы усыренныя?” (Пс. 67.17). І таким неясним для розуміння більшості вірних виразам “несть числа”…

Про необхідність говорити у церкві лише зрозумілою мовою навчав іще святий апостол Павло. У Першому своєму послання до коринфян він виразно наставляє:

“Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне…
Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе…
Бо коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде? Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, – як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!..
Але в церкві волію п’ять слів зрозумілих сказати, аніж десять тисяч слів чужою мовою!” (14.2,4, 8–9,19).

І останнє, що стосується приниження рідної мови, країни, церкви. Як діти називаються оті, які мовчать, коли безчестять маму?..

http://www.vedmedenko.org.ua/

Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: