Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 95: Стримуйтеся від крові ...


Запитання читача:
Завжди із задоволенням читаю Ваші відповіді на запитання. Дуже хотіла б почути відповідь і на своє. У Новому Заповіті сказано, що можна їсти “все, що на ятках м’ясних продається”. Але також написано й стримуватися від крові... В магазинах сьогодні можна побачити ковбасу “кров’янку”. Чи дозволено їсти такі страви? Волинська обл., м. Ковель, Тарасюк Ірина.

Відповідь:
Дійсно, у Першому посланні апостола Павла до коринфян читаємо:

“Їжте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, –

бо Господня земля, і все, що на ній...” (1Кор. 10.25–26).

Слово Боже живе та діяльне і до сьогодні, так що мова тут йде не лише про ятки Єрусалимських торговищ першого сторіччя нової ери, але й про прилавки сучасних базарів та крамниць. І, як бачимо, “їжте все...” А як же стосовно постанов Апостольського Собору, що відбувся у Єрусалимі близько 48 – 51 років по різдву Христовому:

“Бо зволилось Духові Святому і нам, – тягаря вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

стримуватись від ідольських жертв та крові, задушенини та від блуду. Оберігаючись від того, ви зробите добре” (Дії 15.28–29)?

І як бути з канонами православ’я:

“Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон або взагалі хтось із священного сану їстиме м’ясо з кров’ю душі його, або пошкоджене звіриною, чи мертвяка, хай буде видалений, бо це забороняє закон. Але якщо це зробить мирянин, хай він буде відлучений” (Апостольські Правила, канон 63)?

Стосовно першого то, безперечно, не про кров’янку а чи то сальтисон турбувалися апостоли на першому своєму соборі. Не про курку, роздерту собакою, клопоталися. Мова тут йшла про духовні речі! Лиха пожадливість та зажерливість, невситимий дух користолюбства – ось суть ідолянства нашого. Як і навчає апостол Павло:

“Отож умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,

бо гнів Божий приходить за них на неслухняних” (Колос. 3.5–6).

Дух же агресії та жорстокості, насильства та всякого утиску; дух самозвеличення та нелюбовності – це то і є кровоточивість наша. Ось від якої “крові” нам треба стримуватись:

“Горе тому, хто кров’ю місто (себе, громаду, церкву) будує, хто беззаконням встановлює твердиню (закон Божий – в єдиному слові: Возлюби! Нелюбовність же – суть беззаконня)!” (Ав. 2.12)!

“Задушенина” ж – задушенина духовна: тут образ ретроградства, бездуховності, консерватизму та лжеортодоксії. Не допускайте її в служінні вашому! – навчають апостоли. – Не зупиняйтесь на шляху, не ставайте гробами затхлими. Хай “дихання ваше”, життя, розвиток церкви не припиняються. Пам’ятайте про жінку Лотову, яка вийшла з Содому гріховного, але зупинилася в ході своїй, і перетворилася на стовп соляний: вмерла духовно, законсервувалася. Не давайте місця мертвечині догматизму та обрядовірства, книжництва та фарисейства безплідного, щоби не почути вам оцього Господнього:

“Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості!

Так і ви, – назовні здаєтеся людям за праведних (за тих, що мають дихання, мають Духа), а всередині повні лицемірства та беззаконня (мертві, які затхнулись)!” (Мф. 23.27–28).

Блуд та розпуста – це блуд наш зі світом. Не від світу повинна бути церква, не блудницею. Не тією “великою розпусницею”, що сидить над багатьма водами, які суть “народи та люди, і племена та язики”. Не тією, що з нею розпусту чинять сильні світу цього – “земні царі”, і вином розпусти її упиваються мешканці землі. Не тією, що на чолі її написане ім’я – таємниця для неї самої, бо не бачить себе, ознак часу не знаючи: “Великий Вавилон” – змішання чистого й нечистого, святого й не святого (див. Об’явлення, 17-й розділ)...

Що ж до другого – до канонів церкви, – то з цього приводу я уже висловився свого часу у статті, яка мала назву “Канон”. Канони церкви у тому вигляді, як ми їх маємо сьогодні, значною мірою не відповідають уже реаліям сучасного життя, а тому насправді і не виконуються ні “канонічними”, ні так званими “неканонічними” церквами. Таким чином давно уже назріла необхідність переглянути Канонічне право православної церкви, та внести в нього зміни у відповідності до вимог часу. Втім, щодо цього конкретного запитання (їсти м’ясо з кров’ю, чи ні), то тут буква не суперечить духові, бо і буквально відмовляючись від крові – не згрішиш. Тим більше, що чим вище духовно піднімається людина, чим досконалішою вона стає, – тим менше їй взагалі хочеться споживати м’ясо собі подібних.

Однак, це уже тема для окремої розмови...


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: