Біблійна школа духовного вдосконалення Єпископа Олега Ведмеденка
  на головну    укр   рус      Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ! Возлюби, а для цього СМИРИСЬ, а отже прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є: без гніву і роздратування, без страху і тривоги, без гордощів та образи.
ПОШУК В РОЗДІЛІ СТАТТІ:

Стаття № 96: Покров ради ангелів


Запитання читача:
Чи обов’язково жінці покривати голову хусткою в церкві, а також коли молиться? Прошу, отже, розтлумачити Перше послання апостола Павла до коринфян, 11-й розділ, з 3 по 15-й вірші.

Відповідь:
Щоб дати повну відповідь на це запитання, необхідно для початку з’ясувати значення деяких символів Святого Письма, а саме що є “чоловік”, “жінка”, та “покров” (саме це слово використане в Посланні апостольському, що на нього посилається церковна традиція) у біблійній мові. Бо насправді Богові абсолютно однаково, чи в хустці молиться людина, чи в шапці, а чи й взагалі з непокритою головою, – за влучним висловом Григорія Сковороди: “Наче Бог варвар, щоб за дрібницю ворогувати...” Мова тут про речі духовні, які увійшли в церковний звичай у вигляді певних емблем та ритуалів.

Жінка мовою символів – це життя, чуття, церква. Чоловік – відповідно віра, розуміння, Господь. Жінка покривається чоловіком (життя – вірою, чуття – розумом, Церква – Христом). Чоловік же “покривати голови не повинен” (віра й розуміння істини мають бути відкритими, як і сказано: “Кожного, хто Мене [Христа] визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюсь перед Небесним Отцем Моїм” (Євангеліє від Матвія, 10 розділ, 32–33 вірші)). Саме так і належить нам розуміти 11-й розділ Першого послання святого апостола Павла до коринфян:

“Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова – Христос, а жінці голова – чоловік, голова ж Христові – Бог (вірі, розумінню голова – Христос; життю – віра; чуттям – розум. Христу ж голова – Бог, бо “Я прийшов в Ім’я Отця Мого…” (Від Івана, 5.43)).

Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, – осоромлює він свою голову.

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову
(Не про жіночі капелюшки або хустки уболіває тут “апостол народів” Павло! Про правдиве розуміння істин Господніх, про віру смиренну турбується)...

Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею, ради ангелів (духовного знака віри ради Небесної ієрархії – церкви Божої торжествуючої, яка є незримо присутньою серед нас – у церкві земній, воюючій, і яка опікується нашим духовним розвитком) ” (1 Коринфянам, 11 розділ, 3–10 вірші).

Те саме стосується й 15-го вірша цього розділу:

“Коли ж жінка косу запускає, – це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй” (1Кор. 11.15).

Не про зачіску тут іде мова. Мова – про праведність та цнотливість. Мова про чистоту. Як дівоча коса є ознакою недоторканості й невинності, так і “коса” смирення та любові – навіть без розуміння догматів і обрядів церкви, без знання символу віри та узвичаєних молитов, – є незаперечною ознакою праведності людини. (Бо є прості й щирі люди, інколи малограмотні, або й зовсім неписемні, які не мають знань про Бога, але знають Бога! І коли запитуєш у них: в чому суть Заповіді? – вони просто відповідають: нікому не робити зла, жити по-доброму, по-совісті; чинити ближньому своєму так, як би хотів щоб і тобі чинили… Це-то і є те, що Отці називали смиренномудрістю – приклад минущості “віри догматичної, що є погодженням душі”).

Любов покриває багато гріхів; любов – над усе. Бог є любов! І кожен, хто має її, – той родився від Бога та відає Бога, а отже й несе на собі “знака ангельського” – печать дару Духа Святого. Бо “Господь знає своїх, і свої Його знають...”

Що ж до буквальних хусток та шапок, то тут маємо усталений зовнішній чин – церковну традицію, що заховує в собі духовний зміст, і стала, отже, певним символом спасіння. Тому, за словом апостольським, у церкві “все хай буде добропристойно і статечно (чинно, згідно із певним дійством)”.

Про моління ж удома, чи в іншому місці, так скажу. Коли читаємо канон ранішньої або вечірньої молитви – то тут для жінки є обов’язковим покрити голову хустиною (як і чоловікові неодмінно молитися без головного убору). Коли ж ми в дорозі творимо молитву Ісусову, або вдома молимося короткими повсякчасними молитвами (після сну, перед і після їжі, перед початком та по завершенню кожної справи, перед сном та уже в ліжку, на сон грядущий), то тут молимося просто, як є, і хустку зодягати не обов’язково.


Наші групи в соціальних мережах:

Facebook: Олег Ведмеденко

Вконтакте: Олег Ведмеденко

Наші блоги в соціальних мережах. Додавайтесь: